понеділок, 9 листопада 2020 р.

 7 клас

Українська література

(10.11.2020)

«Заповіт (“Як умру, то поховайте…”)» − твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього.

ТЛ: ідея.

Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби.

У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині в поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, не легше й по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося вмирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, то треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся й ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова:

Як умру, то поховайте Мене…

Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту». Але поштовх ще не є причиною. Якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 3040-х роках ХІХ століття, сповнений глибокого революційного змісту.

Поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі 1843-1845 рр. Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань Україною. Побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:

… вставайте, кайдани порвіте.

Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» у збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (лейпциг, 1859). В автографі вонане має заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 р.

Записати паспорт твору

Автор – Тарас Шевченко “Заповіт” 

Рік написання: 1845 

Жанр: ліричний вірш. 

Вид лірики: громадянська. 

Напрям: романтизм. 

Тема : “Заповіт”: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду. 

Основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом. 

 Художні засоби:

Епітети: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій… вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море», «злою кров’ю», «вражою кров’ю». 

Авторський епітет: «Дніпро ревучий». 

Персоніфікація: «Дніпро реве …, понесе … кров». 

Метафора: «полину до … Бога», «кров’ю волю окропіте».   

Алітерація (звук [р]): «реве ревучий», «І вражою злою кров’ю волю окропіте».   

Контраст: «полину до самого Бога молитися… а до того я не знаю Бога». 

Повтори: «Як… було…», «реве ревучий», «в сім’ї…». 

Образи-символи: степ (воля), на могилі – кургані (козацька доблесть), Вкраїна (батьківщина), лани – поля (земля-матір), Дніпро (доля українського народу), море (прірва), кров (боротьба), кайдани (гніт), сім’я (майбутнє).

Інтерактивна гра "Тарас Шевченко"

Домашнє завдання: вивчити  напам`ять  "Заповіт". читати (підручник) с.69-72.



Немає коментарів:

Дописати коментар