Домащнє завдання: вивчити правила (п.12), вправа 132 або 135.
7 клас
Українська література
(10.11.2020)
«Заповіт (“Як умру, то поховайте…”)» − твір, що єднає минуле,
теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею.
Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього.
ТЛ: ідея.
Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби.
У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині в поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, не легше й по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося вмирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, то треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся й ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова:
Як умру, то поховайте Мене…
Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту». Але поштовх ще не є причиною. Якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 3040-х роках ХІХ століття, сповнений глибокого революційного змісту.
Поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі 1843-1845 рр. Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань Україною. Побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:
… вставайте, кайдани порвіте.
Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» у збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (лейпциг, 1859). В автографі вонане має заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 р.
Записати паспорт твору
Автор – Тарас Шевченко “Заповіт”
Рік написання: 1845
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: громадянська.
Напрям: романтизм.
Тема : “Заповіт”: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.
Основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом.
Домашнє завдання: вивчити напам`ять "Заповіт". читати (підручник) с.69-72.
6 клас
Українська література
(10.11.2020)
Тарас Шевченко. Відомості про перебування поета в Петербурзі. «Думка» («Тече вода в синє море…»). Патріотичні
мотиви творів Т.Шевченка
Що вам відомо про дитинство Т. Шевченка?
(9 березня 1814 року в с. Моринці у родині кріпака Григорія Шевченка народився хлопчик, якого назвали Тарасом.)
Чи знаєте ви, що означає це ім’я? (Бунтар)
Прочитати.
Невдовзі родина переїжджає до с.Кирилівки (тепер Шевченкове), де пройшло його гірке дитинство
Моринці й Кирилівка належали багатому поміщику Енгельгардтові. Тисячі кріпаків працювали на нього. Важкий тягар панського гніту несла на собі й сім’я Григорія Шевченка . У батьковій хаті малий Тарас «бачив пекло», «неволю», «роботу тяжкую» (дача Енгельгардта)
Мав Тарас чудову пам’ять. Усе,що почув і побачив, у найтонших деталях зберіг у душі і втілив у творчості. Особливо захоплювали хлопця народні пісні, знав їх без ліку й переймав із першого разу.
Дуже рано виявився в Тараса ще один хист – до малювання. І змалечку крейда чи вуглина була для нього неабиякою радістю. Усе ними обмальовував: стіни знадвору і в хаті, лаву, стіл.
У сім’ї Тараса було 6 дітей. Коли хлопцеві було 9 років, помирає мати.
Пригадуєте: «Там матір добрую мою, ще молодую, - у могилу нужда та праця положила»?Батько одружується вдруге. Проте мачуха зненавиділа дітей і їхнє життя перетворилося на справжнісіньке пекло.
Невдовзі помирає і батько: «Не витерпів лихої долі, умер на панщині»… Розповідають, що перед смертю його батько, розділяючи скромне майно і господарство між дітьми, не залишив йому нічого.
Тепер хлопчина залишився сам. Становище як Тараса, так і його братів і сестер погіршало. Тарас потрапив до сільської школи, де вчителем був дяк, «носити воду школярам». Наймитував у дяка і одночасно вчився.
Гірке було те навчання в обідраній сільській хаті. Для «заохочення» учитель-дяк нещадно бив різками своїх учнів. Не раз перепадало й Тарасові, якого глибоко обурювало знущання дяка-п*яниці над школярами. І от одного разу, заставши дяка дуже п’яним, він різками, якими той бив учнів, висік свого вчителя й утік від нього.
Відчуваючи великий потяг до малювання, Тарас прагне потрапити в науку до дяка-маляра спочатку в Лисянці, а потім у Стеблеві й Тарасівці. Але, на жаль, йому швидко довелося розчаруватися і в цих учителях: вони були такі ж п’яниці і невігласи, як і кирилівський дяк.
Засмучений хлопець знову повернувся назад у Кирилівку, де він став пастухом громадської череди.
Проте бажання вчитися малювати не залишає Шевченка. Він вирішує ще раз пошукати собі вчителя. На цей раз хлопцеві пощастило. У селі Хлипнівці Тарас знайшов маляра, який оцінив його здібності і погодився взяти до себе у науку. Але для цього потрібен був дозвіл пана: Шевченкові йшов 15-ий рік, а підлітків-кріпаків у цьому віці вже примушували працювати на пана. Спочатку Тараса зробили прислужником на панській кухні, а згодом поставили козачком до молодого пана Енгельгардта.
Ланцюжок подій (переписати)
14 березня 1814 р. Моринці – Кирилівка – сирота – навчання у дяка - козачок у пана Енгельгардта - Петербурзький період (1831 року разом із паном переїхав до Петербурга) - чотири роки начання у «різних малярських справах майстра» Василя Ширяєва – Літній сад, знайомство з земляком І. Сошенком – знайомство з Є. Гребінкою, К. Брюлловим, В. Жуковським – 22 квітня 1838 р. викуп з кріпацтва – навчання в Академії мистецтв – 1840 р. «Кобзар».
Як ви гадаєте, яке місце займає петербурзький період у житті поета? (головне – викуп із кріпацтва і вихід «Кобзаря»)
Спробуймо разом дати відповідь на це питання.
3. Слово вчителя
Сьогодні Тараса Шевченка читає весь світ. Перекладений багатьма мовами, він щиро розповів всім про Україну, її чарівну природу, про її знедолений, але не скорений народ.
Пропоную вам познайомитися ще з однією поезією Тараса Григоровича, яка називається «Думка» («Тече вода в синє море»).
А що таке думка, як ви гадаэте?
ДУ́МКА, и, жін.
1. Те, що з'явилося в результаті міркування, продукт мислення.
2. Припущення, передбачення.
3. Намір, замисел, задум.
- Які бувають думки?
В літературі Думка (дума) – жанр(вид) невеликої медитативно – елегійної(журливої поезії), іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників – романтиків першої половини XIX століття та використовувався ними на означення народних пісень такого ж змісту у тогочасних фольклорних збірниках, наприклад, розділ i у «Русалці Дністровій» - «Думи і думки», у Тараса Шевченка – «Тече вода в синє море…»
Вірш «Думка» написаний у 1838 році у Санкт-Петербурзі. Тарасу здавна подобались народні пісні про пошуки молодим козаком своєї долі: «Ой зелений дубе, чого нахилився..», «Ой не шуми,луже, зелений байраче».
Очевидно, вони нагадували поетові власну долю, яка закинула його далеко від рідної України, до північної столиці Росії. Ось така історична основа поезії.
Аналіз поезії
Тема: зображення суму, туги козака за рідним краєм, батьком, ненькою старою, молодою дівчиною під час перебування далеко на морі.
Головна думка (ідея): життя на чужині часто буває сповненим тяжких випробувань і страждань.
Поетичні образи: море, доля, думка, батько, ненька, молода дівчина, чужина, горе, журавлі, шляхи биті, терни.
Художні особливості поезії:
епітети: синє море, серце козацьке;
метафори: грає море, грає серце, думка говорить, спіткалося горе;
риторичні запитання: Куди ти йдеш, не спитавшись?, На кого покинув?;
окличне речення: Тяжко з ними жити!;
фразеологізми: піти світ за очі; биті шляхи.
Словничок з теорії літератури
«На допомогу шестикласнику: ліричний твір» (переписати)
Лірика – це літературний рід, предметом зображення якого є внутрішній світ людини, її почуття, настрої,переживання і думки, породжені певними життєвими обставинами.
За змістом розрізняють лірику:
- громадсько- політичну
- філософську
- інтимну
- пейзажну
Основні жанри лірики:
- гімн
- ода
- послання
- балада
- сонет
- вірш
- думка
Ліричний твір – художній твір, у якому через образ ліричного героя висловлюються авторські думки, емоції, почуття.
Основні ознаки вірша:
- рима
- наявність тропів і риторичних фігур
- ритм
- мелодика
Відео на допомогу "Перебування Шевченка в Петербурзі"
Виразно читати "Думка" за підручником.
9 клас
Українська література
(09.11.2020)
Українська
література доби Ренесансу і доби Бароко. Розвиток книгодрукування.
Перші друковані книги в Україні.
Іван Вишенський, Іван Величковський, Семен Климовський – видатні
діячі української культури (оглядово). Історико-мемуарна проза.
Загальні відомості про козацькі літописи
(Самовидця, Г. Граб’янки, С. Величка) та «Історію русів».
ТЛ: Ренесанс,
Бароко.
Загальна характеристика доби Відродження у
вітчизняній літературі (конспект)
Ренесанс
(або доба Відродження) — напрямок у мистецтві, що виник в Італії в ХІV ст. і
поширився в Англії, Франції, Німеччині й інших країнах Європи.
Ідеологічною
основою Ренесансу стали концепції гуманізму (з лат. humanus — людяний) та
реформації (рух за оновлення церкви). Гуманізм і реформацію об’єднувала критика
середньовіччя та католицької церкви.
Основна
риса: у творах відображено інтерес до практичних знань, а також до матеріально-побутового,
соціально-економічного життя людини.
Основна
проблема: звільнення людини від надмірного церковного контролю.
Розв’язання
проблеми: з’являються нові теми, мотиви (побутові, пейзажні, еротичні),
ідеалізуються сила, активність людини. Латина поступається місцем національним
мовам. Наука і мистецтво поступово починають відокремлюватися від церкви.
Світогляд:
змінюється з догматично-церковного на природничо-науковий. Природа стає
предметом наукового дослідження. Ідеал бачиться в усебічно розвиненій
особистості людини.
Опрацювання таблиці «Доба
Відродження в українській літературі» (усно)
Робота з таблицею «Реформація у
вітчизняній літературі» (усно)
Бароко в українській літературі
Загальна характеристика барокової
вітчизняної літератури
Уже
в ХVІ ст. у європейських культурах на зміну Ренесансові приходить бароко — один
з реалістичних стилів. Бароко (від італ. barocco — вибагливий, химерний)
склалося в Європі в умовах перехідної доби від феодального до капіталістичного
ладу (ХVІ–ХVІІ ст.).
Основна
риса: у творах мистецтва цієї епохи світ відображається у протиставленні
матеріального і духовного, емоційного і раціонального, природного і
божественного.
Основна
проблема: пошук відповіді на питання: у чому полягає справжня свобода людини —
у її гідності, громадських правах чи матеріальній незалежності.
Розв’язання
проблеми: повернення до середньовічних традицій. Використання релігійних
мотивів. Ускладнення форми творів.
Світогляд:
природа — шлях до Бога. Життя людини уявляється залежним від випадку, зовнішніх
впливів, від природи.
Теми
для своїх творів письменники брали із сучасного їм життя і в основному правдиво
відображали його. Для художнього відтворення вони добирали з навколишньої
дійсності відповідний матеріал: трагічні події, вияви страждання людей від урядових
утисків, чиновницького беззаконня, невлаштованості побуту, різних невдач тощо.
Герої
цих творів — вихідці з усіх станів суспільства, але, як правило, позначені
психічною неврівноваженістю, хворобливими або низькими пристрастями, пройняті
настроями приреченості.
Для
композиції творів бароко характерні динамічність, напруженість розвитку подій,
ускладненість сюжету і разом з тим слабкість зв’язку між його частинами,
несподівані повороти дії, раптові переходи від однієї думки до іншої, часом
протилежної за змістом, прагнення сполучати несполучуване: реальне й фантастичне,
високе й низьке, прекрасне й потворне, добро і зло.
Риси барокової української
літератури
- Центральне
місце відводиться Богові.
- Релігійне
забарвлення всієї культури.
- Присилення
ролі церкви й держави.
- Спроба
з’єднати античність із християнством.
- Культ «сильної
та вищої людини» для служби Богу.
- Рухливість,
динамізм, потреба в русі, зміні, трагічному напруженні та катастрофі.
- Пристрасть до
сміливих комбінацій, до авантюри, чудернацького, незвичайного.
- Не лякається
найрішучішого натуралізму, зображення природи в її суворих, часто неестетичних
рисах.
- Поруч із
зображенням повного життя є й закоханість у тему смерті.
- Стилістичні
риси: прагнення перебільшення, гіперболи, антитези, метафоричність мови,
переобтяженість формальними елементами.
Жанрова різноманітність бароко
- Полемічна
література (твори І. Вишенського).
- «Низькі»
комедійно-гумористичні жанри (шкільна драма, «різдвяні» й «великодні»
вірші-травестії).
- Ораторська
проза (проповіді Іонакія Галятовського, Дмитра Туптала, Стефана Дворського).
- Емблематична
література (Г. Сковорода в прозових діалогах, віршах унаочнював абстрактні
поняття та ідеї).
-
Історико-мемуарна проза (риси «театральності», риторичність опису в «Літописі»
Самійла Величка, «Історія русів»).
-
Пісенно-інтимна барочна лірика («етикетна» панегірична поезія на честь
титулованих осіб, світська лірика, елегія, пісня).
Значення бароко як творчого методу
в українській літературі
Найцінніші
надбання бароко — гуманізм, заглибленість у внутрішній світ людини,
нетерпимість до зла в усіх його проявах, яскравість викладу художнього
матеріалу, динамізм розвитку сюжету, поширення можливостей
зображувально-виражальних засобів, продуктивне словотворення тощо — були
засвоєні мит-цями наступного
часу.
Не з дієсловами здебільшого пишеться окремо: не прийшов, не виконуй, не читав.
Разом не пишеться у таких випадках:
— коли слово без не не вживається: ненавидіти, нехтувати;
— коли дієслово означає неповноту дії, що виражається префіксом недо-:недочувати, недогледіти.
Щоб вирішити, як писати не з дієсловом, треба вдуматися в зміст речення. Наприклад: нездужати — хворіти (пишеться разом), не здужати — не змогти (пишеться окремо); неславити — ганьбити (пишеться разом), не славити — не прославляти (пишеться окремо).
Префікс недо- не завжди є неділимим: до- може бути частиною дієслова, з яким вживається частка не, тоді не пишеться окремо: не додав, не дослідили, не доспівали.
Запам’ятайте!Треба розрізняти присудкове слово немає (нема), яке завжди пишеться з не разом, та дієслово третьої особи однини теперішнього часу: він, вона, воно не має, яке з не пишемо окремо.
Фразеологізми.Поняттяпрофразеологізм,йоголексичнезначення. Джерела українських фразеологізмів. Ознайомлення із фразеологічнимсловником
1. Порівняльна
робота
. Прочитайте вирази. У якій
із колонок подано словосполучення, які за значенням дорівнюють одному слову?
Поясніть значення таких словосполучень.
2. Пояснення
Отже, у другій
колонці словосполучення, що за значенням дорівнюють одному слову. Чи можна в
цих сполуках слів змінити хоча б одне слово, щоб не втратити їхнє значення?
Стійкі
сполучення слів, які за значенням дорівнюють одному слову (словосполученню),
називаються фразеологізмами .
Як
ви думаєте, з якою метою використовують фразеологізми в мовленні?
(Фразеологізми роблять мовлення виразним, образним, емоційним)
У
яких стилях мовленнях уживання стійких словосполук буде доречним, а в яких ні?
(Фразеологізми вживають у розмовному та художньому стилях мовлення)
3. Переписати і вивчити визначення.
4. Прочитайте текст. Про які джерела українських фразеологізмів ви дізнались?
Українська мова здавна славиться багатою фразеологією. Це усталені в мові вислови, прислів’я й приказки, різні жартівливі й анекдотичні вирази, крилаті слова тощо. У них відбита глибока мудрість народу, його вікова культура, боротьба проти неправди, кривди; виражено ставлення до праці, науки; засуджуються негативні риси людини. Наприклад: Чесне діло роби сміло. Сила та розум — краса людини. Неправдою світ пройдеш, та назад не вернешся.
Джерела української фразеології невичерпні: немає такої галузі соціального життя, у якій би не створювалися фразеологізми. Українська фразеологія формувалася впродовж віків, поповнювалася з таких джерел:
1) вислови з античної культури (золотий вік — щаслива пара, сіль землі — кращі люди);
2) виробничо-побутове життя (сім раз відміряти, а раз відрізати, латати дірки);
3) приказки, прислів’я (про вовка промовка, для доброго друга й коня з плуга);
4) дотепне народне мовлення (не до балачок, у всякої Пташки свої замашки);
5) висловлювання видатних людей: Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний); А судді хто? (О. Грибоедов); Машина часу (Г. Уелс);
6) біблійські вислови (берегти як зіницю ока, співати Лазаря).
6. Запишіть фразеологізми. Поясніть їхнє значення. Звідки, на вашу думку, вони походять? Використайте при цьому попередній текст.
Золотий дощ (несподіване багатство). 2. Лити воду на чужий млин. 3. А хура й досі там. 4. Не називаю її раєм. 5. Побачиш своїх — кланяйся нашим. 6. Здоров’я — краще багатство.
Робота з інтерактивною дошкою
5. Різновиди фразеологізмів
Прочитайте визначення. Запишіть їх. Наведіть свої приклади.
Прислів'я — влучний образний вислів, часто ритмічний за будовою, що має повчальний зміст; синтаксично закінчений (Яке коріння, таке й насіння).
Приказка — образний вислів, нерідко римований, близький до прислів’я, але без повчального змісту (Як рукою зняло; ні слуху — ні духу).
Крилаті вирази — поширені й загальновідомі влучні звороти мови, джерело яких може бути встановлене. Нетлінний фонд загальнолюдської культури (олімпійський спокій, лебедина пісня). Вони можуть складатися з одного слова (мавка) і з цілого речення.
Афоризм (грецьк.— вислів) — узагальнена, закінчена і глибока думка певного автора, висловлена у відточеній, відшліфованій формі: Очі дружби рідко помиляються (Вольтер).
6. Переглянути відео "Фразеологія та фразеологізми".
Будова словника.
Дбаючи про раціональний спосіб розміщення виразів та зручність користування
словником, автори відмовились від алфавітного принципу подачі фразеологізмів.
Окремі фразеологізми групуються навколо стрижневого (заголовного, опорного)
слова-компонента, яким звичайно виступає іменник.
ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Самостійна робота
1. Перепишіть фразеологізми. Поясніть письмово їх значення. Визначте усно їх різновиди й походження.
Тримай язик за зубами. 2. Альфа й омега. 3. Борітеся — поборете. 4. Без діла слабіє сила. 5. Кіт наплакав. 6. Випити чашу до дна. 7. Єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування (Екзюпері).
